Як поставити діагноз мігрень?

Мігрень — це хронічне захворювання, яке проявляється нападами одностороннього головного болю (ГБ), що триває 4–72 години та супроводжується підвищеною чутливістю до світла, звуків, нудотою або блюванням (мігрень без аури). Нападу ГБ при мігрені може передувати аура (минущі неврологічні порушення), що зазвичай триває не більше 60 хвилин (мігрень з аурою).

Мігрень є поширеним первинним головним болем, що призводить до інвалідності. Багато епідеміологічних досліджень задокументували його високу поширеність та соціально-економічні та особисті наслідки. У дослідженні Global Burden of Disease Study (GBD2019) воно було визнано третім за поширеністю розладом у світі. І друге месце — за кількістю років, прожитих із непрацездатністю.

Поширеність мігрені досягає максимуму у віці від 35 до 39 років, а близько 75 % хворих повідомляють про початок мігрені у віці до 35 років.
9 із 10 хворих на мігрень повідомляють, що вони не можуть “нормально функціювати” у дні нападу. Та 3 із 10 потребують постільного режиму. 

Більш ніж 25% пропустили один робочий день за 3 місяці через мігрень.

Майже 50 відсотків не можуть займатися повсякденними справами. 
30 відсотків хворих із мігренню не приймали участь в родинній чи соціальній діяльності.

Етіологія: 

• Генетична схильність
• Потенційні тригери
• Певна їжа та напої: алкоголь, нікотин, цитрусові, молочні продукти, їжа, що містить тирамін (наприклад, шоколад, червоне вино)
• Голодування, зневоднення
• Недосинання, безсоння
• Емоційний стрес
• Зміни погоди (холод, яскраве сонце)
• Гормональні зміни у жінок: менструація, прийом гормонів (оральних контрацептивів)

Генетика:

Дослідження показують, що існує високий ризик (від 1,9 до 3,8 раза) мігрені у родичів першого ступеню з мігреню. В теперішній час гени та компоненти оточуючої середи, що призводять до мігрені, невідомі.

Можливо, існує багато м генетичних «підтипів» мігрені, що призводять до  спектру симптомів та проявів, які спостерігаються клінично.

Триггери мігрені 

Триггері можуть бути розділені на ендогенні фактори, такі як менструация, чи екзогенні фактори (зміна тиску, диетичні иабо сітловий чи звуковий вплив). 

Патогенез:

Тригеміноваскулярна система (ТВС) розглядається як анатомофізіологічний субстрат.

При впливі ендогенних та екзогенних мігренозних тригерів посилюється збудливість кори, гіпоталамуса та стовбура головного мозку, відбувається активація ТВС. Активація ТВС супроводжується викидом із тригеміноваскулярних закінчень больових прозапальних пептидів — вазодилататорів, в першу чергу кальцитонін-ген-спорідненого пептиду (calcitonin-gene-related peptide, CGRP), а також нейрокініну А і субстанції Р. Виникаючі після цього вазодилатація та нейрогенне запалення призводять до активації больових рецепторів у стінках судин твердої мозкової оболонки. Больові імпульси надходять у сенсорну кору головного мозку, що призводить до виникнення відчуття мігренозного болю.

Примітки

1. Коли, наприклад, під час аури виникають три симптоми, допустима максимальна тривалість становить 3×60 хвилин. Рухові симптоми можуть тривати до 72 годин.
2. Афазія завжди розглядається як односторонній симптом; дизартрія може бути або не бути.
3. Сцинтиляції та поколювання є позитивними симптомами аури.