Вульводинія

Це хронічний біль у вульві без видимої причини. Локалізація, тривалість та важкість варіюють у різних пацієнток. Деякі пацієнти відчувають біль тільки в одній ділянці вульви, інші можуть відчувати в різних ділянках вульви.

Найбільш частим симптомом є печія. 

Від 3 до 7% жінок репродуктивного віку страждають на вульводинію.

7% жінок мають симптоми після 40 років з будь-якої етнічної групи. 

Вульводинія може зустрічатися у дівчат препідлітковому віці. У підлітків 12-19 років є досить поширеним захворюванням. 

Ремісії достигають 26-38 відсотків. Близько 22 % мають ремісію два роки.

Близько 60% жінок звертаються до 3 лікарів.

Біль у вульві пов’язана із специфічними захворюваннями:

• Інфекції (рецидивний кандидоз, герпес)
• Запальні реакції (плоский лишай, імунобульозні розлади тощо)
• Неопластичні (хвороба Педжета, плоскоклітинний рак)
• Неврологічні (постгерпетична невралгія, невринома, ушкодження або компрессія нерву)
• Травма (поріз статевих органів, родорозрішення)
• Ятрогенні (післяопераціні, хіміотерапія, променева терапія)
• Гормональна недостатність (лактаційна аменорея, сечостатевий  синдром при клімаксі).

Основні види проявів:

• Стійкий больові відчуття у вульві. Без ідентифікованої причини.
• Розташування, важкість больового синдрому, тривалість варіюються серед жінок. 
• Характер болю:
• Пекучій (кислота, що вилили на шкіру)
• Інтенсивний біль
• Свербіж
• Біль, що пульсує.

Види вульводинії:

Генералізована вульводинія

Біль у кількох ділянках вульви в різний час. Може бути постійним або відчуватися час від часу. Дотик або тиск не викликають вульводинію. Але можуть посилювати. 

Біль виникає спонтанно і відносно постіна, але можуть бути періоди полегшення симптомів.

Дії, які чинять тиск на вульву (тривале сидіння, статевий акт), посилюють симптоми.

Локальна вульводинія.

Біль, яка розташована в одному місці вульви. Якщо біль знаходиться у тканях, що оточують піхву,  у вході у піхву — вестибулодиня.

Більшість жінок з локальною вульводинією мають вестибулодинію, що провокується Provoked Vestibulodynia (PVD). 

Біль виникає підч час або після тиску при:

• Статевому акті
• Введені тампону
• Гінекологічний огляд
• Тривале сидіння
• Носіння тісної білизни, штанів

Гемівульводинія — однієї ділянки вульви.

Меньш розповсюджена форма локальної вульводинії — клітороденія. Може бути дуже болючою.

Змішана: поєднання локальної та генералізованої форм. 

Потенційні фактори, що можуть викликати вульводинію:

1. Коморбідні патологіі та інші больові синдроми: дослідження показують, що пацієнтки із вульводинією мають більше одного супутнього захворювання. 
2. Фіброміалгія, ВНЧС, СПК, гіперактивний сечовий міхур, депресія, тривога, ПТСР
3. Високий ризик кандидозу або інших інфекцій.
4. Генетичні зміни,  які сприяють тривалим або посиленим запальним реакціям.
5. Підвищена сприйнятливість до гормональних змін, пов’язаних із прийомом оральних контрацептивів.

Вульводинія не пов’язана із інфекцією чи венеричними захворюваннями. 

Симптоми вульводинії можуть бути як із дитинства, або після першого статевого акту, або після багатьох років безболісного сексу. 

Частіше за все біль має пекучий характер, але й може бути різкою, колючою, свербіти, легкою та важкою або просто дратувати.

Біль може з’являтися спонтанно при наявності  факторів, які її провокують. 

Діагностика:

• Включає в себе, в першу чергу - ретельний збір скарг, анамнезу. 
• Обов’язковий огляд у гінеколога.
• Виключення інфекційних захворювань. В тому числі виключити захворювання шкірі у дерматолога.
• Спеціалісти можуть запропонувати здати аналізи та бактеріальні посіви.
• Дуже важливо пройти тест на ватний тампон у гінеколога:
• Під час тесту м’який тиск до різних ділянок вульви, з оцінкою інтенсивності болю (за візуальною аналоговою шкалою болю). 

Лікування:

Вульводинія не просто гінекологічне захворювання, тому важливий міждисциплінарний підхід до її лікування. 

Консультація гінеколога, дерматолога, уролога, невролога, фізичного терапевта.

Крім того, вульводинія часто впливає на сексуальні відносини та емоційний стан жінки. Тому рекомендується консультація психолога або психотерапевта. 

В першу чергу потрібно прибрати дію факторів, які її викликають чи збільшують. 

Медикаментозне лікування досить складне і різноманітне. Лікування направлене на полегшення болю. Деякі жінки відчувають полегшення при певному лікуванні, в той час, як інші не реагують або відчувають побічні явища від такого ж лікування.

Вибір методів лікування індивідуальне і потребує часу, щоб знайти лікування або комбінацію процедур, які полегшать біль. 

Використовуються:

• Пероральні нестероїдні протизапальні препарати
• Трициклічні антидепресанти
• Антидепресанти із групи селективних інгібіторів зворотнього захоплення серотоніну та норадреналіну (дулоксетин, венлафаксин).
• Антиконвульсанти
• Гормональні крема ( естроген, тестостерон)
• Місцеві анестетики (наприклад, лідокаїн)
• Фізична реабілітація м’язів тазового дну.
• Нейростимуляція 
• Хірургічне лікування
• Проведення ін'єкцій із ботулотоксином типу А.